Держборг України майже досягнув 100% ВВП, а до кінця 2025 року може перевищити 110%

За місяць державний борг України зріс на $1 млрд. Загалом у травні 2025 року сукупний державний і гарантований державою борг України збільшився до $180,97 млрд. Основна частина державного боргу – зовнішня. Вона становить $134,48 млрд, що дорівнює 74,3% від загальної суми. Внутрішній борг становить $46,48 млрд.

Зараз обсяг держборгу становить трошки менше як 100% ВВП, натомість Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання боргу до 110% ВВП до кінця 2025 року.

Що таке держборг

Державний борг – це всі гроші, які запозичила та ще не повернула країна. Як і пересічна людина, держава має свої доходи (податки, мита, акцизи) і витрати (пенсії, армія, медицина, дороги). Якщо витрати перевищують доходи – виникає дефіцит коштів. Про це говорить Сергій Велікданов, власник фінансової групи “ВСК Груп”.

Позики бувають внутрішні (через продаж державних облігацій – ОВДП) та зовнішні (від МВФ, Світового банку, ЄС, США та інших партнерів). У мирний час переважають ринкові механізми – євробонди чи облігації, які купують банки та інвестори. Але під час війни критичну роль відіграє допомога міжнародних партнерів.

Внутрішніх джерел запозичення дуже мало, особливо в Україні. Ми запозичуємо гроші за кордоном і загалом робили так завжди. Це не унікальна ситуація для України, так робить багато інших країн. На цьому наголошує Олександра Бетлій, провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Рівень держборгу сам собою не є критичним показником, важливо, наскільки країна спроможна його обслуговувати. Наприклад, борг Японії перевищує 200% ВВП, але більшість боргових зобов’язань тримають її громадяни.

“У країнах із сильними інституціями та високою довірою інвесторів борг у 100% ВВП – це норма. Для таких, як Україна, стабільним вважається рівень 40–50%”, – каже Бетлій.

Чому державний борг – це не завжди погано

Саме по собі існування держборгу – це нормальний процес для економік різних країн та важливий інструмент для держави. За правильного підходу – це інструмент зростання. Проблема виникає тоді, коли борг витрачається не на розвиток, а на латання дір чи фінансування популізму.

“У багатьох країнах уряди позичають не для зростання, а щоб задовольнити очікування громадян щодо щорічного покращення життя. Це непродуктивне використання, яке у середньостроковій перспективі підриває економіку й посилює позиції популістів”, – каже Дмитро Круковець, експерт з макроекономічного аналізу KSE Institute.

У випадку України ситуація особлива. Ми беремо в борг не задля зростання, а задля виживання – фінансування оборони, соціальних витрат у воєнний час. І це змінює логіку, тому що такі запозичення важко назвати продуктивними у класичному сенсі, але вони критично необхідні для виживання держави.

Експерти наголошують, що питання не в самому боргу, а в тому, наскільки держава вміє ним управляти.

В чому різниця держборгу в різних країнах

Чому ж тоді одні країни з багатомільярдними боргами мають більш стабільну економічну ситуацію, ніж Україна, у якої, порівняно з ними, борги значно менші?

Наприклад, США мають понад $35 трильйонів державного боргу і це більше, ніж їхній ВВП ($29,7 трильйона). Україна ж має близько $180 мільярдів боргу, що приблизно дорівнює річному ВВП.

Але справа не лише у розмірі економіки, а у довірі до валюти та державних інституцій. “Сприйняття державного боргу в США і в Україні суттєво відрізняється через економічну силу, довіру до валюти та фінансові інструменти кожної країни”, — пояснює Вікторія Клімчук з Київської школи економіки.

Долар – головна світова валюта. Понад 58% світових резервів зберігаються саме в ньому, а майже половина міжнародних транзакцій відбувається в доларах. Тож коли США випускають боргові папери, світ охоче їх купує.

“США можуть мобілізувати ресурси в критичний момент, не ризикуючи довірою ринку”, – додає Сергій Велікданов із “ВСК Груп”.

Крім того, США можуть друкувати власну валюту, якою номінований увесь їхній борг. “Увесь борг США номінований у доларах, які емітує ФРС. Отже, у всякому разі, завдяки грошовій емісії, США зможуть погасити борг”, – каже економіст Олександр Хмелевський.

В Україні ж ситуація абсолютно інша. 75% боргу номіновано у валюті, яку вона не контролює. За найменших політичних або економічних ризиків кредитори вимагають більших відсотків, а обслуговування боргу дорожчає.

Вікторія Клімчук говорить, що гривня не є резервною валютою, і навіть українці часто зберігають заощадження у доларах чи євро. Для іноземних інвесторів українські облігації часто сприймається як ризикований актив.

“Україна може лише новими кредитами погашати раніше взяті кредити й сподіватися, що кредитори врешті-решт спишуть значну частину нашого боргу”, – додає Хмелевський.

Ще одна відмінність у тому, хто купує борг. У США – це внутрішні інвестори, пенсійні фонди, іноземні держави. В Японії взагалі переважно громадяни.

“У Японії борг – це інфраструктура, бо власниками боргу передусім є громадяни. І в них теж зараз починається дискусія щодо стійкості боргу, тому що населення старішає і має менше можливості купувати ту саму кількість державних паперів, ніж купувало раніше”, – зауважує Олександра Бетлій.

Бетлій додає, що рівень боргу теж сприймається по-різному. Для США навіть 100% боргу до ВВП – це нормально, а Японія взагалі наближається до 200%. Для України ж орієнтир – 40–50% до ВВП, відповідно до рекомендацій МВФ для країн із середнім рівнем розвитку інституцій.

Чи стосується держборг усіх громадян

Сергій Велікданов зауважує, що державний борг – це про кожного з нас. Станом на кінець 2024 року державний борг України сягнув 6,98 трлн грн. Лише витрати на сплату відсотків за внутрішніми облігаціями становили понад 400 млрд грн – майже п’ята частина всіх доходів держбюджету. Якщо врахувати ще й зовнішні зобовʼязання, третина державних надходжень йде на обслуговування попередніх позик. Тобто замість фінансування інфраструктури, медицини чи освіти держава віддає значну частину грошей кредиторам.

“Це так само, якби ви щомісяця витрачали зарплату не на сім’ю, а на обслуговування банківського кредиту”, — пояснює він.

Вікторія Клімчук також додає, що більший борг, то менше грошей залишається на потреби громадян – соціальні виплати, інфраструктуру, відновлення. Великі обсяги запозичень можуть також провокувати інфляцію та зменшувати купівельну спроможність населення. А ще посилювати залежність від міжнародної підтримки й зовнішніх рішень.

Втім, вона підсумувала, що критичність боргу залежить не лише від його обсягів, а й від загальної фінансової політики: наскільки реалістичними є графіки погашення, чи є комунікація з кредиторами, як бюджет передбачає витрати на обслуговування позик. За умови грамотного управління ці ризики можна суттєво зменшити.

Хто заробляє на держборгу та чи є спекуляції

Державний борг – це не лише проблема витрат, а й джерело доходу для інвесторів. На державному боргу заробляють різні учасники фінансового ринку – банки, інвестиційні фонди, хедж-фонди, компанії, а також звичайні громадяни.

На практиці це так: інвестор купує облігацію, держава платить йому відсотки, а після завершення терміну повертає номінальну суму. Але тут є простір для спекуляцій, особливо на вторинному ринку, де облігаціями активно торгують, адже можна заробити не лише на відсотках, а й на зміні ціни облігації.

“Хедж-фонди та великі інвестори можуть скуповувати облігації під час кризи, а потім продавати дорожче, коли ситуація стабілізується. У світі це доволі поширена практика, особливо на великих ринках (США, ЄС)”, – каже Вікторія Клімчук.

Олександр Хмелевський додає, що той, хто придбав українські облігації необов’язково має чекати їх терміну погашення, він може їх продати на фінансових ринках. Водночас ціни на облігації коливаються. На коливаннях цін заробляють спекулянти, які купують облігації коли вони дешеві й продають їх, коли вони коштують дорожче.

Загалом цифри підтверджують популярність ОВДП в Україні. За даними Мінфіну на червень 2025 року, власниками облігацій є: українські банки (47%), НБУ (36,5%), юрособи (10,5%), фізособи (5%) і лише 1% – нерезиденти. У 2024 році середня ставка по облігаціях становила близько 17% у гривні, 5% у доларах і 3% у євро. Для порівняння, дохідність облігацій США у доларах теж близько 4,2%.

“Як Україна з високими ризиками платить майже стільки ж, скільки США, які є країною зі статусом “безризикової”? Відповідь у валюті випуску та кредитному рейтингу. Облігації США в доларах і з найвищим рейтингом (AAA), облігації України теж можуть бути в доларах, але з нижчим рейтингом (B-/CCC+), що означає вищі ризики”, – каже Сергій Велікданов.

Він додає, що курсова різниця – ще один спосіб заробітку та спекуляцій. У 2022 році юридичні особи купували валютні облігації за курсом 29,25 грн/дол., а погашення отримували вже за офіційним курсом 36,57 грн. Завдяки цьому разом із відсотками прибуток сягав до 25–30% річних у гривневому еквіваленті.

“Наприклад, у січні 2024 року інвестор купує ОВДП на 10 млн грн з купоном 18%, з погашенням через 1,5 року. У травні 2024-го ставки на ринку падають до 15%, і нові облігації дають лише 15%. Інвестор продає свої дорогі облігації дорожче, наприклад, за 10,5 млн грн, не чекаючи погашення. Прибуток дорівнює 500 тис. грн + вже отримані відсоткові виплати за цей період”, – пояснив Велікданов.

З липня 2025 року такі можливості суттєво обмежать: заборонено купувати валютні ОВДП у гривні в обхід біржі. Раніше ці позабіржові схеми дозволяли обходити валютний контроль і призводили до суттєвих щомісячних витрат резервів.